Монтаж каналізації

Заміські будинки сьогодні не поступаються за рівнем благоустрою квартирам у мегаполісах, а часом навіть набагато перевершують їх. До недавнього часу проживання в сільській місцевості було непопулярним через необхідність самостійно організовувати роботу систем життєзабезпечення.

Центральні інженерні мережі до таких будинків не доходили, і жителям все своє життя доводилося носити воду і утилізувати відходи. За останнє десятиліття технічний прогрес в системах водопостачання і водовідведення нарешті дійшов до індивідуального житлового сектора. Більш того, сучасний напрямок розвитку в цій галузі робить ухил саме на автономність джерел життєзабезпечення, залучуючи кращі технології і матеріали. Тож не дивно, що тепер багато приватників задаються питанням про те, як правильно виконати монтаж каналізації в приватному будинку.

Основні положення

Сучасне водовідведення в приватному будинку – це сукупність спеціального інженерного обладнання, трубопроводів, вигрібних ям, септиків. Якщо каналізація розрахована правильно, а монтаж виконаний з урахуванням всіх державних норм і правил, то вона стане запорукою комфорту і затишку. І навпаки, ігнорування стандартів призведе до помилок, які будуть мати сумні наслідки – непрацездатність системи і необхідність в проведенні частих чисток труб і колодязів.

Схема організації каналізації в приватному будинку не є складною для виконання. Стоки, які утворюються в процесі життєдіяльності, стікаються в загальний колектор і виводяться в септик або вигрібну яму. Потім стічна вода проходить кілька циклів очищення і відводиться в ґрунт, або витрачається для сільськогосподарських цілей.

Від кожної точки водозабору: змішувача, унітазу, ванної, душу прокладають каналізаційні труби, з’єднані загальним стояком, з якого стоки відводяться в септик, призначений для очищення.

Система водовідведення призначена для збору і утилізації відходів життєдіяльності людини. Трубопроводи, в свою чергу, діляться на внутрішні і зовнішні.

Внутрішня каналізація – система труб і сантехнічних приладів, обмежених зовнішнім контуром приватного будинку, до першого вихідного колодязя, яка забезпечує відведення стоків від точок водоспоживання.

Зовнішня каналізація в приватному будинку – частина загальної будинкової системи, яка розташовується зовні будинку і відповідає за транспортування стічних вод в систему очищення: локальні очисні споруди, септики, дренажні колодязі, насоси і фільтри.

Система виконується з таких матеріалів:

1. Внутрішня розводка з ПВХ-труб для обв’язки сантехнічних пристроїв.
2. Зовнішня мережа – аналогічні труби більшого діаметру, фільтруючі системи і септик, розташовані на присадибній ділянці.

За способом руху зовнішні каналізаційні мережі, що підрозділяються на самостічні, в яких рідина рухається природним чином, завдяки ухилам труб, і напірні, що працюють з насосом. Після очищення стоки, що скидаються, повинні відповідати державним нормам за хімічними та бактеріологічними показниками стічної води.

Принцип роботи локальної системи каналізації

Найпростіша схема автономного водовідведення має один внутрішній стояк, відводи по точках водоспоживання, зовнішню каналізаційну трубу і резервуар. Для однорівневого будинку, кухню і санвузол розташовують поруч максимально близько до точки виведення стоків в зовнішню каналізаційну мережу. У багаторівневому будинку туалети, якщо вони встановлені на кожному поверсі, повинні розміщуватися один над одним.

Розводка внутрішньої системи водовідведення проектується таким чином, щоб мати мінімальну кількість з’єднань, відводів і глухих кутів. Для багаторівневих будинків з великою кількістю сантехнічного обладнання, басейном і джакузі застосовують більш складну систему очищення стоків, можливо, знадобиться монтаж декількох септиків, загальних стояків і насосів.

Стічні води з приватного будинку направляються в зовнішню каналізаційну систему, яка складається з однієї або декількох камер. Камери можуть бути виготовлені з бетону, склопластику або пластику. Сучасні системи очистки стічних вод застосовують ряд етапів очищення:

• Сепарація твердих відходів зі стічних вод. Тверді частки осідають на дні камери, а легкі відходи, такі як жири, спливають наверх.
• Стічні води проходять через фільтр в аераційну камеру, де повітря під тиском створює турбулентність і аерує стоки.
• Камера може містити біореактор для додаткової бактеріальної обробки.
• Стічні води проходять через другий, більш тонкий, фільтр в освітлювальну камеру. Дрібні частки осідають і перекачуються назад в першу камеру.
• Скидання очищених стічних вод по трубах в зону обробки вбирання або в резервуар, де, в залежності від рівня очищення системи, він може використовуватися на сільськогосподарські потреби, роботи унітазів, змивання туалетів та інших застосувань.

Виготовлення проектно-кошторисної документації

Монтаж будь-якої складної інженерної системи починається з її розробки та виконання проекту. Оскільки навіть незначна помилка у виборі чи розміщенні обладнання може привести до непрацездатності системи водовідведення або створити аварійну ситуацію із загрозою нормальному життєзабезпеченню мешканців будинку, тому проектні роботи з прокладання каналізації в приватному будинку виконуються згідно з вимогами державних норм і стандартів:

• ДСТУ / Н Б В-2-5-40 / 2009 – для проектування і монтажу пластикових систем каналізації.
• ДБН / В-2-5-64 / 2012 – для проектування внутрішніх систем каналізації.
• СНіП 2-04-01 / -85 – вимоги щодо облаштування внутрішньо будинкових систем каналізації.
• СНіП 3-05-04 / -85 – стандарти для зовнішніх мереж каналізації.
• Відомчі правила ВСН 003/88 в частині будівництва та проектування пластикових труб.

Проект повинен бути оформлений такими розділами:

1. Титульний лист.
2. Пояснювальна записка до технічного завдання на проектування.
3. Вихідні дані по об’єкту: погодинна, добова, місячна витрата загального водоспоживання, тип водопровідного обладнання, системи холодної / гарячої води і опалення.
4. Набір робочих креслень, який включає в себе аксонометричні схеми систем гарячого, холодного водопостачання та каналізації.
5. Схеми підключення колекторів, ескізи і креслення основних типів нестандартних споруд.
6. Креслення розстановки сантехнічних пристроїв і розташування підводів каналізації.
7. Специфікація матеріалів і обладнання для каналізації.

Проектно-кошторисна документація.

• Розрахунок септика за обсягом водокористування.
• Трасування каналізаційних трубопроводів і точки розташування колодязів ревізії.
• Профіль мережі з урахуванням висотних характеристик грунту.
• Схема розташування септика на ділянці та обв’язка системи із зовнішньою каналізацією.

Матеріали і комплектуючі

Прокладку каналізації, котра працює на принципі гравітації, виконують діаметрами: 150.0 мм, 110.0 мм, 32.0 мм. Каналізація з примусовою циркуляцією, що працює під тиском, виконується трубами 50 мм. Труби для будинкової каналізації виконуються з наступних матеріалів:

• Ковкий чавун. З’єднання для труб з ковкого чавуну повинні бути натискного або механічного типу.
• Полівінілхлорид (ПВХ) З’єднання для труб з ПВХ повинні бути з гумовим ущільненням.
• Труби і з’єднання повинні бути встановлені відповідно до інструкцій, наданих виробником і відповідно до проекту.

Функціональні елементи внутрішньої каналізації:

• Стояки, промивка унітазу – 110.0 мм;
• Горизонтальні ділянки від сантехнічних приладів до стояка – 50.0 мм;
• Сифони – з гофрованих трубок для водяних замків після кожної точки водозабору;
• З’єднувальні фітінги по діаметру труби;
• Каналізаційні насоси в схемах з примусовим рухом середовища відповідно до годинникової продуктивності водоспоживання;
• Вакуумні клапани, для організації вентиляції збірних ємностей і приймачів.

До зовнішньої каналізації, крім труб також входять інші елементи: обладнання системи очищення стоків, колодязі, перфоровані труби для скидання очищеної води в грунті.

Типові розміри каналізаційних труб для установки на різних вузлах:

• Мийка та біде – 30-40 мм;
• Ванна, душ – 40 мм;
• Відводи від загального стояка – від 60 – 80 мм;
• Стояк і вихід від унітазу – 100 мм;
• Підключення до інших сантехнічних приладів – 50 мм;
• Труба до септика – понад 100 мм.

Правильний монтаж каналізаційної мережі

Є два основних правила успішного облаштування системи каналізації для приватного будинку. Перше правило – встановлювати всю лінію під нахилом. Якщо хоча б одна ділянка труби має зворотний нахил, будуть створюватися засмічення. Друге правило забезпечити роботу системи в холодний період року без промерзання труб. Якщо ці правила виконувати при будівництві, система водовідведення буде працювати без перебоїв протягом десятиліть.

Мінімальні нахили для стічних труб:

• Д вище 150 мм – 0.8-1.0 см / м;
• Д від 85 до 110 мм – 2.0 см / м;
• Д від 40 до 50мм – 3.0 см / м.

При будівництві каналізації обов’язково потрібно враховувати глибину промерзання грунту, яка залежить від кліматичного району об’єкта. Вона вказується в проекті, а при його відсутності можна такі дані взяти зі СНіП. Зовнішні каналізаційні мережі повинні розташовуватися нижче цього показника.

У північних районах, таких як Київська та Чернігівська області, взимку грунт промерзає до 2 метрів. У таких умовах, власник приватного житлового будівництва побудувати каналізацію не зможе, тому ,для уникнення промерзання,  рекомендується виконувати ізоляцію труб.

Корисні поради

Облаштування каналізаційної системи в приватному будинку не складний процес, особливо якщо у власника будинку є узгоджений проект, проте, новачкам краще прислухатися до порад досвідчених користувачів, а ще краще порадитися з сусідами, які вже мають таку систему. Наприклад, потрібно уточнити у них глибину промерзання. Для центральних кліматичних районів вона дорівнює приблизно одному метру.

Поради з будівництва каналізації в приватному житловому будівництві:

• Унітаз розташовують, як можна ближче до стояка, не далі 1 м. На цьому з’єднанні заборонено встановлювати будь-які підключення.
• Точки врізок для інших стоків в будинку підключають вище місця приєднання унітазу.
• При монтажі труб намагаються не створювати зайвих поворотів, тут діє принцип – чим простіше, тим краще.
• Якщо поворотів не вдається уникнути, то виконують їх плавними, з кутом до 30 градусів.
• Попередньо потрібно вибрати точки для майбутнього прочищення труб, для цього в таких місцях встановлюють заглушки.
• Збірну каналізаційну ємність розташовують не ближче 5 м до будівлі.

Таким чином, цілком очевидно, що монтаж автономної системи водовідведення в приватному будинку не найскладніший інженерний процес. Для новачків рекомендується, перед початком будівництва вивчити державні норми і правила, а краще замовити проект і монтаж  у спеціалізованій організації. В цьому випадку можна гарантувати, що система буде працездатною і безпечною не один десяток років.